Каракулі

Швейцарія. Місцеві референдуми

29 вересня 2011 @ 12:06

Швейцарці страшенно люблять проводити усіляки референдуми. Найостанніше відоме голосування було у травні цього року. Мешканці Цюриха виступили проти повної заборони евтаназії. Кожна людина, мовляв, має право на смерть. Але там дуже багато малих референдумів, про які у нас не пишуть. Народ вирішує дрібні питання, як їм жити у своєму місті. Причому часто не на свою користь.

У Женеві був референдум, на якому мешканці могли проголосувати за те, щоб магазини працювали на годину довше. Справа у тому, що їхні головні крамниці- Migros, Denner, Coop - закриваються о 19-й. Виняток - невеличкі крамнички турків, але там маленький вибір і високі ціни. Тому місцеві змушені після роботи нестися до магазинів, щоб затаритися продуктами. Громадні черги на касах, натовпи - словом, незручно. І що ви думаєте? Швейцарці проголосували проти подовження роботи магазинів. Мовляв, продавці теж люди і мають право відпочивати, як усі. (До речі, в неділю магазини (крім турецьких) також не працюють. Не можна на вихідних використовувати найману працю. А проблеми покупців нікого не хвилюють. "Це дисциплінує. Вчить людей планувати наперед," - пояснила наша подруга із Лозанни).

Знову ж таки у Лозанні була пропозиція зробити увесь міський транспорт безкоштовним. Уявляєте, спитали б про це мешканців Києва? Я, думаю, 99,9% проголосували би "за". "Шару" ж у нас люблять. Ну, а швейцарці вирішили, що це неправильно їздити безкоштовно. Пропозиція провалилася.

Теги: Швейцарія, подорожі, туризм

Швейцарія. Що сподобалося...

28 вересня 2011 @ 17:52

В Швейцарії, окрім природи, архітектури і людей, сподобалося наступне:
1) залізничний транспорт - комфортні потяги і розумно прорахований розклад для пересадок;
2) ставлення до туристів - навіть у маленькому містечку є інформаційний центр із купою безкоштовних буклетів і (головне!) мап міста;
3) ставлення до пішоходів і велосипедистів - тут потрібно дуже постаратися, щоб тебе збили на дорозі. Авто ввічливо пригальмовують на переходах, а велосипед - тут такий же серйозний вид транспорту, як і машина. Ну і звісно, тут вистачає велодоріжок...
4) і найголовніше СВОБОДА - тут якщо не написано, що щось заборонено, знач можна. Можна пити воду із кранів-фонтанів, можна валятися-засмагати в парках на травичці, можна курити план і пити пиво в порту Женеви, можна смалити цигарки на залізничному вокзалі в Цюриху, можна знімати проституток на вулиці в Лозанні...
А не сподобалося тільки одне - ціни. Але це на початку. Якшо роздуплитися, то можна серйозно економити і їсти-пити від пуза).
Одним словом, 12 днів раю. Але наприкінці відпочинку страшно хотілося додому.

Теги: життя, життя розваги велики

Абхазія піднімається на "кістках" доміно)

05 липня 2011 @ 18:41

(no subject)

Хто ще не бачив, чим страждають наші податківці? З"явився кавалок мульта для дітей, про те як треба платити податки. От шматок мульта:

От лінк на нього http://www.youtube.com/user/DPSUkr
Тут детальніше

У мене до цього "шедевра" є кілька претензій. Чому така примітивна анімація? І найголовніша - чому російською мовою?

Теги: маразм, мульт, цікавинки

Прокоментувати

07 червня 2011 @ 16:10

Зараз Абхазію визнали, як відомо, Росія, Венесуела, Нікарагуа і острів Науру. (Останній раніше був ледь чи не найбагатшою країною по прибутку на душу населення, поки не вичерпав запаси мінеральних добрив). Плюс мутна історія з архіпелагом Вануату... Але Абхазія не здається)))

«Мы должны показать всему миру, что Абхазия не только демократическое государство, но и страна, которая может продемонстрировать свои спортивные и культурные достижения», - сказав їхній голова МЗС.

Тому в жовтні 2011 р. в Абхазії пройде Міжнародний чемпіонат по доміно. "От того, как мы проведем первое международное спортивное мероприятие такого уровня, во многом зависит то, как нас воспримет международное сообщество" - додає міністр.

Цирк на дроті! Ржу ні магу!

Теги: лікнеп, цікавинки

Про "героїв козацького народу"

03 червня 2011 @ 11:25

Роботка у мене переважно не вимагає особливого коливання звивин у мозку. Але іноді тема зачіпає і починаю копати. Сьогодні прочитав абсолютно совкову новину розміщену на "Фокусі", УНІАН про мітинг на підтримку влади. От цитата:

"Они (митингующие) передали благодарности и награды от общественности президенту и премьер-министру за реальные шаги, направленные на улучшение жизни людей, а также вручили благодарность главе Национального банка за решение вопросов, связанных с выдачей депозитов вкладчикам банка "Родовид".

Обуренню, а більше здивуванню, не було меж. Мало того, "вдячний народ" зробив Янека, Азарова і Арбузова "героями козацького народу". Шо то таке? Почав рити і знайшов чимало цікавого. Зрозумів, звідки ноги ростуть. В решті-решт, забацав матеріал. На журрозслідування не тягне, але десь поруч лежало)) От воно:

Козаки отняли у Ющенко звезду "героя" и вручили ее Януковичу

UPD. Наш віце-спікер Микола Томенко розмістив статтю у себе в "Фейсбуці". Прикольно)

От, до речі, із тієї ж само опери

Янукович "победил" коррупцию с помощью мутной конторы

Теги: парад уродов, стаття

Прокоментувати

25 квітня 2011 @ 14:01

Свята Велокодня Ніч, або Сіські

У той час як віруючі (серед яких немало і моїх знайомих) стояли на нічній службі у церкві - у ніч із суботи на неділю - ми грішили. Тобто: я, дружина і наш товариш сиділи у стрип-барі. Дивилися на красиві тіла і допивали чергову (третю?) пляшку шампанського.

Можливо, це якісь місцеві фішки (а були ми у Запоріжжі), але оголені дівчата практично не танцювали на сцені, а от біля нас - постійно. Мммм.... Досить, скажу вам, приємно, коли біля тебе хітливо (нехай і за бабки) вигинається красиве дівча. Ще більш приємно, коли вона треться своїми грудьми і підставляє свої трусики для чергової купюри. Щоправда, ще приємніше запускати туди руки зі своєю "подякою"...

Потім кудись подівся товариш. Взяв і пропав - і помітили не відразу. Ну а далі було гучне повернення. Здивовані очі тещі, коли молоде подружжя буквально після стриптизу гучно заповзало додому))) Ну, а наступного ранку таки видзвонили друга. Щоб здибатися увечері і зібрати разом паззл вчорашнього дня. Не "Похмілля у Вегасі", але досить схоже.

7 коментарів | Прокоментувати

12 березня 2011 @ 11:52

міфи хадзапі

Читаю наразі занятну книжку "Волшебный рог. Мифы, легенды и сказки бушменов хадзапи" (1962 р. переклад німецькомовного професора Л. Коль-Ларсена). Привернули увагу пара цікавих моментів.

Перший. Якщо у нас особливе сакральне значення мала (та й має) кров - браталися кров"ю, підписувалися кров"ю, ну і т.п., то у африканців хадзапі - слина. Для них вона символізувала життєву силу. У міфах хадзапі часто плюють собі на руку і просять ще когось це зробити, щоб зрозуміти, чим вони різняться між собою. У міфі "Как Ишоко раздавал блага" Ішоко (а-ля бог сонця, символ стихії) вимагає різні народи ковтати його слину. Ті, хто на це погоджується отримують худобу, їжу і т.п. Хадзапі відмовляються, тому залишаються жити в савані харчуватися тим шо знайдуть.

Другий. Доля мерців. Померлу людину закопували, але вона не зникала. Можна було піти в Країну ісанзу - тобто до іншого плем"я - там зустріти ту людину і повернутися разом із нею додомкі. Правда, довго це не тривало. Згаданий Ішоко вирішив, що негоже мертвим повертатися до людей. "Ніхто, крім мене, Ішоко, не має їх більше бачити" - сказав він. На тому лафа і закінчилася.

Теги: книги, лікнеп, цікавинки

Глопристанчанкі найкрутіші тьолкі в мірє))))

28 лютого 2011 @ 14:00

Вчора трапилася кумедна історія. Ну не абаржацца, але повеселила. Дзвінок. Чую тоненький дівчачий голосок, який аж тремтить - настільки зеленій істотці він належить.
"Алло! А как вас завут?"
"А хто це" - перепитую я, випавши в осад від такої пред"яви.
"Ну мнє би хотєлось с вамі пагаваріть. Ви аткуда?... У вас такой укрАінскій харошій..."
"Навєрнає патаму шо я укрАінєц..." - мавпую її й кажу - З Бандерштату..."
"Ой. А ета гдє?... Я вот, напрімєр, із Голай Прістані. Набрала номєр наугад, хачу паабщатся.."

Тут я вже доганяю, що з того боку ніхто не приколюється із старих знайомих, а сидить реально якась малолєтка, якій шось-десь свербить або тупо нудно. І судячи з усього вона таки із Голої Пристані.
"З Києва..."
"Ой! да ета далєко!"
Тут це мене втомило. Відверто сказав, шо сенсу далі спілкуватися нема - "таксі до вашої Голої Пристані з"їсть усю мою зарплату", "дружина - поруч, голову відірве, тому є тобі сенс шукати принца вільного від обов"язків і більш географічно близького")))
На тому, не зважаючи на її вмовляння - "боже, как хочется паабщатся с інтеллєктуальним чєлавєком" (бу-га-га) - повісив слухавку.
П.С. Потім, повтикавши на гуглмепс, пошарився по місцевим сайтам побачив, шо у тому 15-тисячному містечку реально нудно. А на місцевих чатах суцільні сльози за тим, шо у Голій Пристані жодного достойного генделя нема. Бідні тамтешні дєвачкі(((((

Теги: життя, житійо мойо, прикол

Прокоментувати

22 лютого 2011 @ 19:02

уххх... чудовий кліп про тяжку заячу долю

Теги: кіно і німці

18 лютого 2011 @ 17:23

Manowar або День радіо

Сиджу слухаю балади Manowar і тут різко згадую "дєла давно мінувших днєй"... Клас 10-11-й. Я вважав тоді, шо я рокер таки ядрьоний. Ну в плані, слухаю-тащусь, а однокласники - всі дятли не шарять, що "Арія" й КіШ - це круто:). Кароче, всі під..си, а я бєлочка.

І от вечір. Сиджу слухаю якесь тематичне рок-радіо. І думаю, дай подзвоню. Вперше (і до речі, востаннє) дзвоню і з якогось дуру дозвонююсь. Dj питає: "Что ти хочіш заказать?" - Я: "Чота із Manowar". (Найцікавіше, що із цієї групи я чув тільки назву..).

А потім Dj говорить, що у них тут тема така передачі "абсуждаєм в чьом смисл жизні", ну і мені треба щось теж сказати, щоб пісеньку прокрутили. "Смисл жизні - в отсутствіі смисла жизні," - мудро прорікаю я і кладу слухавку. Згадую зараз - смішно)))

в передчутті хвилі корпоративів :))

1 коментар | Прокоментувати

04 січня 2011 @ 11:42

державофобія

От не знаю чому, але нічого із собою поробити не можу. Іду в якусь державну структуру (наприклад, як сьогодні у податкову звіт подавати) і очікую шо якась хєрня трапиться. Сплачую єдиний податок,а потім числа 20-21 із содроганієм чекаю дзвінка, мовляв, щось не заладилось - будеш штраф платити. Щодо мєнтов тема, взагалі, окрема. Прохожу, як повз псіну незнайому, от-от здається і вчепиться... Тому намагаюся скоротити контакти із цією державою до мінімума. На жаль, ніяк не виходить, тому державофобія тіки глибшає. Шо дєлать? І куди тікать? А мож в больнічку треба - мізки вправлять? (((

Теги: житійо мойо

12 коментарів | Прокоментувати

11 грудня 2010 @ 11:10

Теги: відео, прикол

Настрій:

cheerful

Подивився "Брестскую крепость"

30 листопада 2010 @ 18:21

"Бресткая крепость" - черговий урапатріотичний фільм, який мало чим різниться від решти прохідних радянських фільмів про Вєлікую Атєчєственную. Якщо порівнювати із сучасними картинами, завдання яких наповнювати гордістю за свій руССкій народ (тут "плюс" беларускій) і минуле, то можна сказати шо нічого так і вийшло.

Тут нема такого відвертого маразму як у ~~останньому висєрі~~ фільмі Нікіти Міхалкова "Утомльнниє солнцем - 2". Разом із тим це і не "Іді і смотрі" або "Іваново детство". Хоча останні два згадуються при перегляді. В "Бресткой крепості" теж головний герой - хлопчик, очима якого ми бачимо війну.

У фільмі повно абсурдних речей. ( кілька маразматичних моментів )
Втім, могло бути і гірше. Згадайте того ж Міхалкова. Не зважаючи на тривалість кіношки (більше 2 годин), дивився із зацікавленням. Можливо, дається взнаки давня любов до таких військових фільмів. Словом, за витраченим часом не шкодую, але фільм на один перегляд.

Теги: кіно і німці, рецензія

Current Location: хата

Настрій:

cheerful

Прокоментувати

29 листопада 2010 @ 16:18

}{арків - місто білочок

Повернулися із Харкова. Тепер це найсхідніше місто в Україні, в якому я був. Місто не вразило, але сподобалося своєю строкатістю. Місцями було схоже на Одесу, Київ, Чернівці... Але переважно на неулюблений мною Дніпропетровськ.

Єдине, чим воно різнилося від інших, це монументальною будівлею Держпрома - вона потворна, але разом із тим і вражає. Ну і засиллям білочок. Вони там усюди - шаряться по деревах, шкребуться в опалому листі і навіть розгулюють по асфальтованих дорогах. (Одна у дитячий візочок намагалася залізти). Абсолютно ручні тварюки. Ми навіть гру вигадали "наєбі бєлку" - протягуєш руку, вона біжить до тебе, бо думає, мабуть, шось жрать пропонують... Підходить, а в руці порожньо, дивиться на тебе ображеними очима і валить. Правда, спрацювало це лише один раз, а наступного дня вони до нас більше не підбігали - скоріш, за все інфа про цинічних киян швидко розійшлася серед бєлок.

Ще у Харкові до чорта піцерій. Ми всі 2 дні тільки й робили, що жерли піцу. Є також кілька прикольних пабів із своїм пивом - обов"язково варто зайти в "Патрик" і Айріш паб. Смачно і недорого. Особливо тішать ціни в "Патрику". Єдине, що неприємне у місцевих кафешках, та, взагалі, навколо - це рівень обслуговування. Офіціанти, кондуктори, продавці роблять свою роботу із таким виглядом, наче ти їм шось винен. Позитиву і усмішок годі чекати.

Ще цікаво покататися на канатці, яка у парку Горького (ага той самий, який вирубували), подивитися на танк 1-ї Світової. Є там масса кльових графіті, присвячених усіляким письменникам. Варто також пошукати непристойні фігурки на решітці будунку - колишнього борделю. Ну і т.д., і т.п. Коротше, їхати у Харків варто. Але бажано, щоб водили вас по ньому місцеві. Якби не наш добрий гід Пранкі, то ми б побачили просто велике індустріальне місто. І повернулися б додому із думкою, що Харків - це сіре місто, заповнене нахабними білками.

Теги: подорожі

Current Location: хата

Настрій: excited

excited

5 коментарів | Прокоментувати

10 листопада 2010 @ 14:18

Добрий дєдуля про дітей

Дивитися всім, хто повернувся на темі дітішек. Тобто париться тим, що час народжувати хлопчика(дєвачку), а ще луччє 2-х відразу і близнюків.
П.С. Про велику голову, взагалі, порвало)) Прикольний чувак був цей Джорж Карлін.

Теги: відео, прикол

11 жовтня 2010 @ 15:33

))

навів

mcstrick

Теги: відео, прикол

Прокоментувати

04 жовтня 2010 @ 12:30

повернувся із Туреччини

Власне, повернувся із цієї країни, вщент забитої нашими туристами, ще тиждень тому. Але писати про це було ліньки.

А не писати не можна. Не зважаючи на усю матрасність і попсовість такої відпустки, згадати є що... Щоправда, згадуються переважно хохми, п"янки (ага! знання мови не обов"язкове, коли ідеться про алкоголь), турецькі розводняки, танці із карліковим турком, нічні купання з аніматорами, операція "рушнічок" і т.д. Тому писатиму потрохи і поступово. І спробую не забути, що збираюся взагалі писати.

П.С. Не забуду мабуть. Про Туреччину стабільно нагадують дзвінки із Кемеру від старого турка, з яким ми глушили турецьку горілку, мартіні, віскі і ще фіг зна шо. А потім цілувалися в щоки, тринділи про укр-турецьку дружбу кожен своєю мовою. Та намагалися зрозуміти, хто що говорить. От і зараз ніяк не дожену, що він там белькоче по мобілі. І взагалі, якого чорта він дзвонить)))

Теги: життя

"водка во всьом віновата"

19 серпня 2010 @ 17:42

...

Довгий, писклявий, але реально цікавий мульт...

Теги: мульт

Прокоментувати

06 серпня 2010 @ 11:15

Все почалося з того, що був ранок і я мав міцно спати (якщо випадає вихідний у понеділок, гріх не подрихнути). Але не спалося - і не зррря, бо нас затопили. У туалеті і ванні зі стелі валив справжнісінький дощ. Прибіг розлючений сусід із низу. Потім ми дружно калатали в двері сволотам згори, але нуль на масу. Врешті-решт, прийшов сантехнік трубу перекрив, сусіда розбудив - усе пучком.
Цілісінький день згори не було ні слуху, ні духу.

Але наступного ранку врєдітєль таки прийшов. В одній руці він ніжно стискав пляшку горілки, у другій - 3-х літрову банку з агурцамі-памідорамі. Ввалившись в хату, він попростував на кухню, а я за ним ~~в тіхом ахує і не доганяючи шо за...~~ Там, відкривши банку і пляшку, сусід слізно просив не розповідати про потоп дружині ("ібо убйот"), клявся у вічній сусідській дружбі, розповідав про своїх любих донечок, а також як він ще може статі в нагоді і т.п. Усе це супроводжувалося активним поглинання бухла і жуванням помідорів .

При цьому добрий фей згори, чомусь вперто не визнавав, що він мудак, який затопив сусідів (пофіг шо нема ремонту, але шкоди наробив). Виправдовувався, мовляв, "водка во всьом віновата", да "я -алкаш, но шо подєлаєш". Виганяв я сусіда десь із півгодини. Він надцять разів повертався від порогу до холодильника, де в дар залишив пляшку, щоб ще відхльобнути горілку на дорожку. Коли бухло закінчилося, він таки здриснув.

МОРАЛЬ: люди у нас душевні, відкриті і доброзичливі, але проклята горілка вміло знищує усі ці чесноти. Стид і срам, товаріщу Водка!

10 липня 2010 @ 01:29

Ех душевно....

Теги: кіно і німці, прикол

Мінкульт жжот... А ви питаєте: чо це у нас кіно в жопі?))))

08 липня 2010 @ 20:00

Сьогодні, мабуть, була найоригінальніша у моєму житті відмазка від коментаря. Сподіваюсь, що це таки відмазка.

Телефоную у Мінкульт, вимагаю, щоб мене з"єднали із Катериною Копиловою - це голова Державної служби кінематографії. Чую у відповідь: "Ми не можемо - їй ще не провели телефон".

Порвало... Круто видно у нас із культурою все. До речі, призначили Копилову на цю посаду 19 травня - тобто їй вже два з половиною місяці не можуть встановити телефон. Ридаю...

Теги: парад уродов, прикол, робота

Current Location: робота

6 коментарів | Прокоментувати

04 липня 2010 @ 23:32

Все разом, і нічо

Ну перше, хто там хвилювався за колекторів? - даремно! - все, розійшовся з "Волею".
Друге - активно оформлюю СПД і роздаю запрошення на весілля.
Третє - отримав першу зряплату на новому місці, зібрав гонорари - найбільший (стаття в журналі "Маркет") пропивав по барам 3 дні, роздаючи вже згадані запрошення. За тими гонорарами, що поменше (але в суммі - більше) притопав на Жилянську - заліз вперше в Києві на дах - зацінив наше місто з невїбенної висоти.
Четверте - давно, правда, але катався на водних лижах. З усієї нашої компанії був другим, хто став на ті лижі. Пишаюся цим вже місяць.
П"яте - на останок - вкотре преглянув "Дрімс оф Арізона" - пустив чоловічу сльозу і вирішив, що буду таки черепахою в іншому житті.

П.С. Кілька фраз - і останні місяці життя туди запаковано. Аж страшно!
П.С.2 Щось геть забив на ЖЖ (вже щось подібне писав) - тре виправлятися.

(не)Воля наслала на мене колекторів

25 червня 2010 @ 10:25

Вчора прийшов просто замічатєльний лист від колекторської компанії під скромною назвою "Вердикт". Мовляв, сплати компанії "Воля" 78 грн. боргу або надішли нам анкети із переписом твого майна (бугагашеньки!!!), а не то подамо на тебе до суду і зіб"ємо 257 грн. Цікаво, що половина цієї суми - витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу вибивання з мене бабок.
Сиджу от і думаю:
1) не платити із принципу, бо борг - це по суті аванс за невикорастаний мною трафік у січні. (Перейшов на нормального оператора) Та якось віддавати гроші за ніщо не хоцца "плюс" хто дозволяв цим козлам передавати мою особисту інфу 3-й стороні. Послати їх на йух і подивитися, що буде.
2) заплатити, щоб не паритися. Але ж не виключено, що на це й розраховують і просто беруть на понт.
3) дати бабкі, але піти влаштувати скандал і розірвати договір. Але тут є великий "мінус" - процедуру цю описують, як складну і виснажливу. У будь-якому випадку стояння у черзі гарантоване.
Одним словом, будь проклят тот дєнь, ~~когда я сєл за баранку етого пилєсоса~~ коли я зв"язався із цією мудацькою (не)"Волею".

Теги: жахи буття, уроди

17 коментарів | Прокоментувати

05 червня 2010 @ 11:08

опача-опача... мы за Януковича

Не знаю як кому, а мені Янукович на пресухі сподобався. Був вєсьма природнім і зовсім не схожим на того пластмасового істукана, що з нього старанно ліплять. Мож якби потрапив до хороших рук, ~~а не до усяких Гєрман-Льовочкіних~~, то був би досить сімпотним дядькой. Дурним, але добродушним.

Теги: політика

Current Location: дім

18 коментарів | Прокоментувати

13 травня 2010 @ 09:51

пост про болячки

В улюбленому мною мультсеріалі "Сауз парк" є серія, де ці маленькі імбецили зібралися "нашару" кудись полетіти. Вони почали вдавати із себе хворих на СНІД, мовляв, таким виділяють безкоштовно місця. Але на касі їх обламали: "Ребята, СПИД - это сейчас не модно, вот если бы вы болели раком..." Це я до чого...
( а от до чого )

Теги: жахи буття

держави-про-які-мало-хто-чув

21 квітня 2010 @ 23:46

утомльонниє Міхалковим

Відразу скажу - не поважаю Нікіту Міхалкова як особистість (ну так чось вийшло), але люблю як режисера. Тому йшов на його "Утомленные солнцем 2: Предстояние" з досить критичним настроєм, але разом із тим, сподіваючись, що побачу обіцяне ВЕЛИКЕ КІНО. Так от - фіг!!!!

Красива картинка, хороші актори, смакування кожної сцени... Спочатку це вражає. Здається, що це якась епічна мегакартина. Згодом помічаєши, що вже не одна година минула, а сюжет якось нікуди і не поспішає і, взагалі, губиться за цією нарізкою гарних сценок. "Доставляєт" сам Міхалков, який тут грає головного героя. Це такий собі мачо-дєд - у воді не тоне у вогні не горить. Пофіг, що увесь час замизганий, як какашка, зато перестрибує через забори акі заправський лось, коли на нього падає фашистська бомба. А ще у нього є - якась стімпанковська рука із лезом. Словом, людина-росомаха, бетман і фреді крюгер в брєнном тєлє. За Міхалковим по ходу ганяється чєкіст (дав йому таке завдання сам товариш Сталін) - жорстокий, но сімпатічний, і з своїми тарганами в голові.

З "фаршем" - тут усе зовсім гут. Кишки навиворіт, відірвані руки-ноги, мізки назовні, розірвана дупа фашиста етсетера-етсетера (поруч сиділа дівчинка, яка півфільму протримала руку перед очима, бо такого добра там було навалом). Але добив фінал...

Перший піддупник. Лежить понівечний танкіст. Півобличчя обпалено, як у термніатора. Підповзає медсестра (донька героя Міхалкова) і старанно обмотує його ватнік (чи шинель?) бинтом. 19 річний пацаньонок втикає у розріз її теж кажись ватніка і каже: "Покажи!!!!" - Медсестра : "Що?" - Танкіст: " Сіські!" (Тут зал починає ржати, хоча по ідеї має плакати, бо пацан у житті не бачив сісєк і не цілувався). Добра медсестра поволі, як заправська стриптизерка, стягує із себе шапку, потім - ватнік, сорочку (в залі коменти "поки вона роздягнеться чувак здохне") і таки показує сіські. Треба сказати, що сіські - ніштяк! Але пацан таки здихає та ще й криваву слину при цьому пускає.

Другий піддупник. На сісєчній сцені усе типу закінчується, а далі Міхалкова нєсєт. Здається, що всі ми дивимося телевізійний серіал. Виявляється, режисер недаремно так усе затягував, бо це тіки 1 частина, а буде друга. "Утомлєннниє сонцем - 3" (!!!) І далі йде нарізка майбутніх епізодів - фраза до чекіста "он (міхалков, а хто ще?) оказался в аду, там нікто нє виживєт", далі знов сіські, згвалтування , народження дитини, якась кровава розборка за участі стімпанковської руки і зустріч чекіста з нашим гєроєм. Словом, повна "сантабарбара"
П.С. Дякую ungllloved завдяки, якій потрапив на шаровий перегляд фільму в кінотеатр "Оскар". Зекономив гроші, отримав певні враження і вбив час)

Теги: враження, кіно і німці, парад уродов, прикол

Настрій:

artistic

10 коментарів | Прокоментувати

20 квітня 2010 @ 16:28

У світі бувають речі, які зовсім не вписуються в сучасну картину світу. Так існує більше півсотні т.зв мікронацій - напівлегальних об"єднань, що оголосили себе державами. Простіше кажучи, віртуальні країни. Ось декілька найвідоміших.

Мікродержава - Силенд. Заснована вона на морській платформі. Там мав бути атракціон, але партнери щось не поділили і розсварилися. Згодом один із них побудував на платформі радіостанцію, в ефірі якої і оголосив про сторення держави і її незалежність (1967р). Країна випискає марки і штампує свої монети. Детальніше на Вікі - раджу почитати.

Ще є Христианія - місто в місті, держава в державі. Це велика хіпацька комуна, яка проживає в Копенгагені - живуть за рахунок екскурсій і продажу маріхуани, яку тут продають абсолютно легально. Спочатку влада хотіла прикрити лавочку, але згодом - вирішила не чіпати це утворення. Соціальний експеримент триває й досі. Розширена інфа тут.

І насамкінець, варто згадати про Республіку Молоссію, яка розташована в США. Налічує вона аж чотирьох громадян - це одна сім" я. "Плюс" три собаки і кролик. У держави є власна космічна программа (запускали ракету з камерами), також там проводили власні зимові Олімпійські ігри. Кілька тижнів тому ворог атакував Молоссію, встановив диктатуру, а державу перейменував в Кіказію (Kickassia). Проте злочинний режим довго не протримався, тирана вигнали геть, а президент Кевін Бог (Kevin Baugh) повернув собі законну владу. Ось доволі веселий сайт цієї країни molossia.org.

Теги: лікнеп, цікавинки

Настрій: crazy

crazy

11 квітня 2010 @ 15:23

привіт із неба

Коли падає літак із президентом або коли блискавка вбиває губернатора, починаю придивлятися до хмарин більш уважно і думати: "а раптом Він таки сидить десь там на небі, а я, блін, тварь нєпуганая здуру тут атеїста із себе вдаю".

6 коментарів | Прокоментувати

09 квітня 2010 @ 10:15

поточне політичне

Спостерігаючи за тим, як ліхо "дони" взялися за країну (останній приклад - рішення КС по "тушкам" в дусі кчмівського третього терміну), стає стрьомно. Дістають і прибічники Юлькі чи/або меншого зла, які вже не просто в усьому звинувачують "пртивсіхів", а зловтішаються. Мовляв, дострибалися принципові, а ми ж казали. І іноді гризуть мене сумніви. Але я, як переконаний "противсіх", тішу себе двома речами:
1) При Тимошенко було б так само. Обгортка просто була б красивіше. Можливо, діяла б її славна команда менш нахабно, але так само заради своїх інтересів топталася по Конституції. Єдине, що дії леді Ю. здавалися б юлєфанами таким ж справедливим наведенням порядку, як і виглядають вчинки Янека в очах його виборця.
2) Останні події довели, що демократ із Тимошенко, як із пальця знаєте шо самі. Коли створювали коаліцію тушок, БЮТ не блокував трибуну, не влаштовував акцій протесту. Побурчали, але ковтнули. Те ж саме було після рішення КС. Тимошенко проголосила себе лідером демократичних сил та, маючи другу за величиною фракцію, вона ніц не зробила, щоб ту демократію захистити. А значить, не захищала б її і отримавши пост Президента.
От і все.

Теги: політика

11 коментарів | Прокоментувати

29 березня 2010 @ 16:12

під столом...

vestalka

Теги: парад уродов, прикол

влучно про наших моралістів

20 березня 2010 @ 14:08

"Люди, яких виводять з рівноваги міцні слова, це боягузи, бо справжнє життя лякає їх своїми несподіванками, і саме такі слабкі люди - найшкідливіші для культури і суспільної моралі. Вони виховали народ, як групку сентиментальних людців, онаністів фальшивої культури...
Такі люди прилюдно обурюються, але з надзвичайним задоволенням вештаються громадськими вбиральнями і читають непристойні написи на стінах.
Вони вишукано розмовляють і плекають витончену салонну мораль, хоча саме під маскою цієї моралі салонні леви віддаються наймерзеннішим порокам і розпусті".

Ярослав Гашек (післяслово до "Пригод бравого вояка Швейка)

Теги: цитати

а-ха-ха... порно-жадіни із Нацкомісії по моралі

18 березня 2010 @ 10:04

Надати копії примірників відеофільмів «Шлендры открывают сезон», «Сезон больших сисек», «Забавы свингеров», «Максимум оргазма», «Порно-вечеринка», «Порно-жадина», «Пышногрудые хозяйки», «Сексуальный переполох», «Ненасытные желания» членам Національної комісії для ознайомлення

Теги: аморалка

1 коментар | Прокоментувати

16 березня 2010 @ 15:59

архаровци і стахановци

Щось закинув я свою ЖЖшку. Виправляюся.
1
Боротьба з підлітковим алкоголізмом в нашій країні руліт. Ці вихідні по дворах на Лісовому шастали ~~чєтирє танкіста~~ три мєнта і собака. Точніше таких трійок "плюс" барбос було декілька. Виловлювали вони молодь з пивом і усєрдно прєсовали її. Очевидно, закон, що заборонив бухати пиво в громадських місцях приймали не даремно.
Запам"яталися дві сцени.
Перша, три мєнта і собака (а як жеж без неї!) ведуть хлопця років 26 кудись за магаз. Усе мовчки. У хлопця обличчя, наче вмерла його кицька.
Друга -мала сопля років 14-16 гопуватого вигляду кричить на мєнтів і собаку (а куди без неї!) "Здєсь вам ні восімдясять трєтій год!!!" - викидає пиво в смітник. Але по обличчях мєнтов і по морді собаки видно, що це парнюгу не врятує.
2
А сам я хоч бухаю пиво вдома -!!!! до речі, радасть та какая під будинком нарешті відкрили точку з живим пивом!!!. Так от хоч і бухаю, але пишу по дві статті вдень. І за цим стахановскім подвигом голову підняти не втигаю.

Теги: життя, робота

02 березня 2010 @ 09:30

хороший мульт

взяв у

mikawai

Теги: мульт

Прокоментувати

25 лютого 2010 @ 22:40

"Пророк"

Подивився, нарешті, фільм "Пророк" Жака Одіара. Довго не брався, бо пробіг спочатку по діагоналі (клац, на початку, клац, посередині) - усе якийсь пом"ятий пацан джинси шиє - не вразило. А от руки дійшли. Дуже-дуже хороша річ. Хоч і не люблю усілякі історії кримінальні, а особливо про тюремне життя, але ця чіпляє.

Остання пісня, наприкінці, фільма на слова Бертольта Брехта. Хто її тільки не співав і Ella Fitzgerald, і Louis Armstrong, і Robbie Williams, і Sting... І навіть Миронов російською.

( пісня №2 )

Теги: кіно і німці

25 лютого 2010 @ 19:09

Ідьот бичок шатаєцца...

Це прекрасно. Дивлюся, як Янукович простує по живому коридорчику із солдат, і думаю, авось, хто й чикне по шиї багнетом. А ще прекрасна на третину порожня Рада із одним якимось тєлом на місці фракції БЮТ. Цікаво, це хто - оператор якийсь чи може Барвіненко приперся?

Теги: відео, політика

23 лютого 2010 @ 12:14

життя як сон

Нарив дивну online іграшку. Сюжет як у "Дні ~~сурка~~ бабака". У героя життя по стандартній схемі: прокинувся-одягнувся-поцілував дружину-машина-пробки- на вході злющий начальник "ти знову спізнився!"- офіс. І так по колу, яке треба обов"язково розірвати, щоб перетворитися на нову людину. Пройшов хвилин за 10. Раджу.
Грати ТУТ

Теги: гра, самокопання

UPD Новина №2. Тряхнуть старіной

15 лютого 2010 @ 11:37

янукофобія

Тривалий час свідомо не вивішував власні статті, але ця мені дуже сподобалася)). Прочитавши її, моя мама довго думала, що сказати, але, вреш-решт, відписала, що я захищаю Вітю Фьодорича.
Паникеры уже видят, как донецкие вырубают всю растительность "в садке вишневом, коло хаты" и додавливают пролетарскими ногтями шумных хрущей. Но кого выбрали, того выбрали. Запуганным национал-патриотам придется сосуществовать с таким президентом пять лет, а то и все десять. И вскоре валидол окончательно затянет сердечные раны престарелых фанаток Юли, медовуха успокоит слишком озабоченных патриотов, исчезнут фантазии интеллигентов об эмиграции куда подальше. Но это будет потом...

П.С. Не в тему. Влаштували в неділю блін-паті. Вперше за 30 з хвостом днів згадав, що таке бодун.

Теги: життя, стаття

1 коментар | Прокоментувати

13 лютого 2010 @ 10:14

UPD Тряхнул.
( Звізда Стрикало в накурєнном ангарє )

У п"ятницю топаю на концерт Валі Стрикало. От його ЖЖ

strikalo Парнішка з хорошим почуттям гумору і непоганим голосом буде виступати в "Лаврі". Хочеться воочію побачити цього кіндера. Кому цікаво - раджу подивитися його звернення до таких зірок як Настя і Потап, Малєжік і (!) Діма Білан. Я плакав. І щонайцікавіше не відразу догнав, що це стьоб - думав, реально дебіл якийсь а-ля Руслан Васильців чи Ніколай Воронов.
Хвилює тільки одне - хлопчику десь 20-21, і публіка буде відповідна. Як серед цих емо та інших подібних чєртєй буде виглядати наша парочка? Чує моє серце, будемо двома старпьорами в дєтсаду.

Теги: життя

11 лютого 2010 @ 11:10

Новина №1. Заздріть...

Я вже отримав свій подарунок на День святого Валентина. Учора рився у рюкзаку Анькі, шукаючи ~~пройобану~~ загублену мобілку, і знайшов якусь металову штуку. Але я не зрозумів, що то. На мене накричали - довелося швидко сховати знахідку назад. Тепер от гадаю, що то за подарунок такий.

Теги: життя

12 коментарів | Прокоментувати

05 лютого 2010 @ 12:13

понєслась...

Френдстрічку вже завалили натхненні статті менш-більш відомих журналістів на тему "чому (не) варто голосувати проти всіх". І це на якісь нотації, а тексти пропущені крізь себе. Від душі написано. І аргументи кожного - і Соболєва, і Лиховія, і Отара, і навіть Кіпіані, який закликає таки обрати якусь купу гівна - по-своєму справедливі. І все ж таки цікаво, як багато буде оцих "противсіхів"?

Теги: журналістика

8 коментарів | Прокоментувати

03 лютого 2010 @ 19:54

Вдогонку... ще один фрік

Прочитав тут, що 7 лютого будуть вибирати Поетичного президента України. Переглянув список "кандидатів" - жодного знайомого імені. Подивився, хто розмістив об"яву. А там в журналі парнішкі

zasvoipromo суцільні перли. До глибини душі вразив вірш про Президента Януковича. Мля, Маяковскій.
Насолоджуйтеся! )))

Теги: жахи буття, парад уродов

Настрій: crazy

crazy

6 коментарів | Прокоментувати

03 лютого 2010 @ 19:24

Хіт-Парад уродов

Колись писав про нєкого Ростоцького - борца за мораль, керівника Телеасоціації батьків України - ТАБУ. Сьогодні моя кунсткамера поповнилася ще двома персонажами.
( герої нашого часу )

Теги: жахи буття, парад уродов

Настрій:

cheerful

прикольна коротенька іграшка

29 січня 2010 @ 09:49

Little Wheel

Теги: гра

Прокоментувати

26 січня 2010 @ 17:26

Історія про те, як я розмовляв з трупом

Ходив на співбесіду навмання (видзвонили попросили прийти - хто? що?). Виявилось "Обозреватель". Треба їм парламентський кор. Познайомився з Фельдманом, побачив контору, поторгувався - вирішив не погоджуватися. Але справа не в тому. Їхній офіс розташований поруч з "Інтером" Дмитрівська щось там. Так от, коли туди брів згадав одну дивну історію пов"язану з цими місцями.

( історія про живий труп, або Як розмовляти з мертв"яками )

Теги: життя, прикол

Настрій: curious

curious

23 коментарі | Прокоментувати

17 січня 2010 @ 22:50

Ніч виборів - зараз і 5 років тому

Якщо українці голосували так, як показує Національний екзит-пол (а саме йому я довіряю на відміну від подібних опитувань), то у Януковича серйозні проблеми. Тимошенко таки може його обіграти у другому турі.
+++
Згадую, як п"ять років тому "ночував" у ЦВК, начитуючи оперативну інформацію на радіо. Було весело спочатку. Пам"ятаю, як тицяв Ключковському мобілку, а він думав, що то не диктофон і щось намагався туди наговорити. Врешті-решт, я переконав його взяти "прібор" до рук. І він з мобілки начитав свої думки про хід голосування в прямому ефірі. Але десь уже під другу годину ночі стало зовсім нудно і сонно. Голоси рахували все повільніше . Між включеннями мінялися якісь десяті відсотків. Від нічого робити довелося пити коньяк у столовці з Костєй open_people , щоб хоч якось протриматися у ту ніч. Щоправда, після кількох чарок з голови вивітрилося ім"я Саші Романюка - чергового на радіо, тому я його називав в ефірі Ромой.

Теги: політика, робота

5 коментарів | Прокоментувати

16 січня 2010 @ 14:28

UPD Сходив

Народу було не проштовхнутися. Послухав пафосні промови Андруховича, спроби стьобу Бондаря (іноді були досить вдалі речі) і, не дочекавшись Подрика, звалив. Бачу народу, який терпіти НЕК не може повно. Так що я краще критикуватиму цих недоумків-моралістів в статтях, а не створюватиму масовку на акціях.

Прокоментувати

09 січня 2010 @ 00:04

Шерлок Холмс

Сходив на нового "Шерлока Холмса". Звісно, досить дивно після радянських героїв - аристократичного сноба детектива і скромняги лікаря бачити цих двох бійцівських рибок. Ватсон з ноги вишибає двері, Холмс розслабляється в якомусь підвалі, мотузячи накачаних чолов"яг. Але мордобої це не найголовніше. По-перше, сюжет тримає за горло до останнього. По-друге, картинка -Лондон кінця 19-го століття "плюс" елементи стимпанку (наприклад, допотопний електрошокер) - гарно вийшло. І музичка там в тему - щось типу як в грі "Ведьмак" з цим різким перебором струн. По-третє, сам Шерлок, якого блискуче зіграв Роберт Дауні-мол.(Ватсон, до речі, був геть ніякий). Перша ж асоціація з доктором Хаусом, але цей більш людяніший і дивакуватий. За його заморочками досить весело спостерігати. Фільм на один перегляд, але не шкодую.

Теги: враження, кіно і німці